Медицина.
Якою повинна бути медицина? Загально-доступною скаже кожен і буде майже правий. Але!
Як завжди є але…
Відступ
Особисто я не бачу нічого складного в медицині. Ні не в деталях. У використанні. Як на мене слід зосередитися на наступних передумовах:
1. Втратити здоров’я можна за одну мить, а відновити – то не завжди можливо. До того ж беручи вислів – у нас лікують тільки здорових – можна прийти до висновку, що рівнем сучасної медицини не задоволений ніхто.
2. Людина постійно втрачає здоров’я і воно ніколи більше не повертається до людини. З цим краще змиритися зразу…
Отже…:
Медицина повинна бути двох або трьох-рівнева.
Перший рівень – загальнодержавний. До цього рівня слід віднести екстрену медицину та профілактичну медицину. Цей рівень медицини слід віднести за підпорядкуванням до екстрених служб
(до яких повинні входити медики, пожежники, рятувальники, технічні спеціалісти – наприклад електрики)
Форма служби державна, фінансування – державне. Види медичних послуг, як може надавати така медицина – травматологія, лікування вірусних захворювань та профілактика від таких захворювань.
(Тобто до цього рівня повинні бути включені такі види послуг, які оберігають населення від загроз, з якими сама людина впоратися не може і це критичні для здоров’я загрози, як у фізичному, так і в суспільному планах)
Вид наданих послуг – безкоштовний.
До другого рівня можна віднести всі інші види послуг, що стосуються здоров’я. Такий вид послуг повинен бути обов’язково платним і може оплачуватися у формі медичного страхування – як державного, так і приватного.
Обґрунтування
Чому людина в більшості не зацікавлена у своєму здоров’ї. Тому що більшість не слідкує за здоров’ям в силу різних причин… Залишається працедавець (тут самозайняті люди якраз найбільше бережуть стан свого здоров’я). Тільки працедавець зацікавлений у здоров’ї робочих, бо відсутність здоров’я в робочого – прямі збитки, як не крутіть…)
Державі важливо, щоб люди не мерли масово, і не створювали незручностей для існування самої держави – тому екстрена медицина державі – саме то.
Фінансування другого рівня повинно бути цільовим. Страхові фонди самі повинні визначати, в які напрямки вкладати кошти, та які напрямки розвивати найбільше. Для працедавців важливо, щоб працівник був зобов’язаний оформити медичне страхування перед прийомом на роботу (Німецькомовні країни). Усі кого не зобов’язує закон оформляти медичну страховку мають свободу вибору – страхуватися, або лікуватися за власний кошт. (Усім іноземцям необхідно страхуватися в будь-якій українській або міжнародній (із філіалом в Україні) страховій компанії)
Дослідницька медицина ( третій рівень) може існувати на вільних хлібах. Цей вид медицини може підтримуватися лише з інноваційних фондів (державне фінансування) або приватних капіталів – інвестиційних компаній. (Наприклад – лабораторії, дослідницькі центри, медінститути…)
Фостик.С.Д.
| < Предыдущая |
|---|
Обновлено (26.05.2011 17:14)


